17.10.2015 21:25
для всіх
87
    
  3 | 3  
 © Надія Севастьянова

За край/

Коли всередині тебе стане темно 

Й почне проростати багряний морфій 

Ти продаси всі свої картини й поїдеш в Відень 

Ти нарешті навчишся грати на своїй гітарі 

Що лежить в кладовці десь уже місяць. 


Коли ти зрозумієш що повітря має свій рецепт 

І що кава з чорним шоколадом несумісні 

Ти купиш собі величезний книжковий магазин 

Й прочитаєш усі ті книги до ранку 

А потім напишеш свою, й залишиш в бібліотеці. 


Коли стане важко дихати на перших поверхах 

Ти перенесеш своє ліжко на дах будинку 

А потім відправишся у далекі мандри за вітром 

Автостопитимеш і не спатимеш кілька тижнів 

А потім знімеш фільм про Німеччину та Відень. 


Коли тобі стане важко йти, згадаєш своє місто 

Вернешся туди пішки попід ранок й замовиш кави 

Позаду ти залишеш сотні тисяч пройдених шляхів 

Попереду як завжди - лиш чорна невідомість 

Ти повернешся в той самий книжковий магазин 

Й перечитаєш знову свою улюблену книгу. 


Лиш тоді ти збагнеш усю сутність свого життя 

І згадаєш того, хто любив тебе ніжно і щиро 

Ти пройдеш вулиці міста й зарослі травою шляхи 

Намагаючись в пам`яті відновити хоч профіль його 

Хоч манеру сміятися і хоч щось, хоч краплинку. 

Й збагнеш що ти одних сонячних днів любила 

Не дорогу далеку й незвідане, а тепло його рук. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.10.2015 10:33  Світлана Рачинська => © 

Я аж дихання затаїла.... так усе захоплююче та стрімко! Чудово дуже!

 17.10.2015 21:38  Каранда Галина => © 

читала з інтересом... от не з цікавістю, а саме з інтересом чомусь... сама не можу пояснити різницю)

сподобалося, особливо ліжко на даху. 

а кава з шоколадом.... в мене поки сумісні, ще й як) однак не виключаю, що це може змінитися.

класно взагалі... про незвідане і тепло рук - таки да.