Я дурна
або Кохання егоїста
Ти так бАжаний, ти омріяний,
Ти жаданий мій і навіяний.
Завдяки тобі ці рядки пишу,
Сподіваюсь я, що цим не грішу.
Хочеш вір мені, хочеш і не вір,
Полетіла би з тобов я до зір.
Я не брешу, ні. Не умію, так.
Прочитай усе на моїх вустах.
Нерозгаданий, втаємничений,
Погляд твій уже пересичений.
Все жартуєш ти, насміхаєшся,
Що зробила я, що знущаєшся?
Ти був з іншою і мені писав,
Лиш: "Кохаю я!" ти мені казав.
Хто кохає так, що знущається,
І десь з іншою там кохається?
Фантазуєш все і хизуєшся,
І собою все лиш милуєшся,
Всі дивуються, кажуть я дурна,
Бо наплачусь я від тебЕ сповна.
Плачу, плачу я! Сенсу, знаєш, нуль,
Зіграна вже роль і дознятий дубль.
Ти в кінці підеш, а я знов сама.
Правду кажуть всі, я і є дурна...
Україна, 18.10.2015 р.
