18.10.2015 16:28
для всіх
133
    
  4 | 4  
 © Уляна Яресько

Паралелі облич - як відлуння у плесі свічад...

Паралелі облич - як відлуння у плесі свічад...

Паралелі облич - 

як відлуння у плесі свічад...

Чи знайомі з тобою ми, 

дівчино, чимось засмучена?

Відчуваю про що 

сині очі тужливо мовчать...

Нам обом, певно, долю примхливу 

доне́схочу вручено..


Не тримай на душі,  

моя подруго, каменя зла...

Так буває:

без суду! 

без слідства!

без права!

без вибору!

Блекотою печалі дорога 

твоя поросла.

Ти дбайливо бур"ян

(аби сонце побачити) 

вибери.


Паралелі сердець у люстерку - 

знайомі світи, 

Що поєднані в ціле

думками, 

надіями, 

згадками.

Я така ще така наївна,  

така ще сліпа, як і ти.

Вірю: прикрі кінці́ 

врешті стануть 

новими початками.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.10.2015 08:30  Тетяна Белімова => © 

Чудовий вірш, Уляно)) Чудовий і чудовний, як казав Володимир Свідзінський. Форма надзвичайно майстерна!

 18.10.2015 22:22  Олена Вишневська => © 

І ще раз чудовіссімо!)))

 18.10.2015 21:17  Світлана Рачинська => © 

Чудово, Уляно! Дзеркальний діалог героїні самою з собою. Найприємніший момент - віра у нові починання. цікаво написано!

 18.10.2015 18:06  Сашко Новік => © 

цікаво

 18.10.2015 16:40  Савчук Віталій Волод... => © 

Дуже сподобалось, виразно так! ))