Поля вагітні важкими зернами
Поля вагітні важкими зернами,
Штормів лякаються дикі пристані.
Кохання люди здають екстернами,
Давно закохуються на відстані.
Вже люди спраглі тієї осені,
Вже клени золотом закосичені,
І ліс крилатий у небо проситься,
Давно з Ведмедицею повінчаний.
А люди з мейлами і прогресами,
Здавалось, з цифрами замість голосу,
Ще ходять ввечері десь над плесами
І обіцяють зірки із космосу.
Із гороскопів беруть пропорції,
Зізнання сиплють тремкі, сполохані,
А осінь зводить на пік емоції,
Вар`ятка-осінь усіх закохує.
