16.10.2015 00:14
18+
125
    
  5 | 5  
 © Оля Стасюк

Закохана

Закохана


Пробач їй, хлопчику, її печаль.

Вона замало взагалі сміється.

Мені так жаль,

Так жаль,

Так жаль,

Так жаль,

Що не вона живе в твоєму серці.

Не треба тільки грати дивну роль.

Вона і так все знає від початку.

І в цьому місті,

Місті парасоль

Вона не вперше в серце ставить латки.

Та цього разу гірше все в сто раз -

Печаль набрала розмірів планети.

Не посміхайся тільки увесь час.

Її це мов проколює багнетом.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.10.2015 16:59  Володимир Пірнач => © 

Напевно для мене тут забагато "осені"..
Але дуже гарний текст.

 16.10.2015 14:38  Ем Скитаній => © 

чудово!

 16.10.2015 14:04  Олена Вишневська => © 

Олечко, дуже-дуже відчутно, наче та печаль і мою планету полонила....!

 16.10.2015 10:22  Антоніна Спірідончева => © 

Гарний вірш!

 16.10.2015 09:11  Світлана Рачинська => © 

Печаль, що набирає розміру планети - дуже! Чудово..

 16.10.2015 07:17  Тетяна Чорновіл => © 

Сумне, як усе в тебе останнім часом.
Викидай з думок ті багнети...

 16.10.2015 06:56  Сашко Новік => © 

гарно