21.10.2015 23:40
лише 18+
219
    
  6 | 6  
 © Мальва Світанкова

Моя взаємна...ОСІНЬ)

Я тимчасова тінь твоєї усмішки...

І сонце - в мить твойого смутку.

Відкривши ніжні сплески дотиків,  

Зберу оранжі клена в жмутки,  

 

Підкину вгору - лиш засмійся -

В кружлянні поглядів між листя.

Дощем спадаючи з волосся.

Цілує вперше скроні... Осінь.

 

Так відчай ти розмиєш пошепки,  

Заповнивши мойого серця пустку.

Я ж тимчасова тінь твоєї усмішки...

І сонце - в мить твойого смутку.

 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.10.2015 18:25  Тадм => © 

світле віршеня. перечіпаюсь через твойого і мойого, хоча розумію, що усвідомлено тут використовується....

 23.10.2015 08:11  Тетяна Белімова => © 

Дуже красиво! Натхненно!
І дух осені, і смуток кохання - найкраще з того, що читала останнім часом на цю тему!

 22.10.2015 23:17  Олена Вишневська => © 

Класно)

 22.10.2015 20:25  Світлана Рачинська => © 

Моє... Навіть коментувати боюсь, щоб гармонію не порушити.

 22.10.2015 17:41  Ольга Шнуренко => © 

Сьогодні помітила в сквері, що тільки жовте листя в підніжжі клена, і Я подумала, куди ж подівся мій любимий помаранч, а потім здогадалась – осінь заховала той яскравий колір у модний  "haute couture" осінній кланч…

 22.10.2015 10:45  Тетяна Чорновіл => © 

Лагідний елегійний вірш.
Гарно відчулось.

 22.10.2015 09:25  Деркач Олександр => © 

Красиво...