Мальва Світанкова Моя взаємна...ОСІНЬ)
Я тимчасова тінь твоєї усмішки...
І сонце - в мить твойого смутку.
Відкривши ніжні сплески дотиків,
Зберу оранжі клена в жмутки,
Підкину вгору - лиш засмійся -
В кружлянні поглядів між листя.
Дощем спадаючи з волосся.
Цілує вперше скроні... Осінь.
Так відчай ти розмиєш пошепки,
Заповнивши мойого серця пустку.
Я ж тимчасова тінь твоєї усмішки...
І сонце - в мить твойого смутку.
23.10.2015 18:25 Тадм => © |
 світле віршеня. перечіпаюсь через твойого і мойого, хоча розумію, що усвідомлено тут використовується.... |
23.10.2015 08:11 Тетяна Белімова => © |
 Дуже красиво! Натхненно! |
22.10.2015 23:17 Олена Вишневська => © |
 Класно) |
22.10.2015 20:25 Світлана Рачинська => © |
 Моє... Навіть коментувати боюсь, щоб гармонію не порушити. |
22.10.2015 17:41 Ольга Шнуренко => © |
 Сьогодні помітила в сквері, що тільки жовте листя в підніжжі клена, і Я подумала, куди ж подівся мій любимий помаранч, а потім здогадалась – осінь заховала той яскравий колір у модний "haute couture" осінній кланч… |
22.10.2015 10:45 Тетяна Чорновіл => © |
 Лагідний елегійний вірш. |
22.10.2015 09:25 Деркач Олександр => © |
 Красиво... |