Затихають кремені...
Затихають кремені
І - вогонь!..
Пустоцвіт без сімені.
Щоб його...
В грудях миру трошечки -
Вбережіть.
Зачекайте, зморщечки,
Не біжіть.
Живосил похитує,
Ох жалі,
Милосердя крихтами -
По Землі.
Затихають кремені...
Затихають кремені
І - вогонь!..
Пустоцвіт без сімені.
Щоб його...
В грудях миру трошечки -
Вбережіть.
Зачекайте, зморщечки,
Не біжіть.
Живосил похитує,
Ох жалі,
Милосердя крихтами -
По Землі.
19.10.2015 09:37 Оля Стасюк => © |
Красива фантазія |
19.10.2015 08:39 Тетяна Белімова => © |
Розібрала б на цитати)) Особливо ось ці рядочки: "Пустоцвіт без сімені. Щоб його..." І ось це "В грудях миру трошечки - вбережіть". Але найбільш оце "Милосердя крихтами - по Землі". Радуєш, як завжди)) |
18.10.2015 22:27 Олена Вишневська => © |
Мальво, бракує слів - стільки емоцій викликали твої рядочки!!!! Вражаюча сила у твоїх словах! |
18.10.2015 21:21 Світлана Рачинська => © |
Неймовірно! Заберу просто. Кожен раз дивуєш новою гранню!!! |
18.10.2015 20:53 Ганна Коназюк => © |
Дуже проникливо. Вражає!.. |
18.10.2015 17:33 Тетяна Чорновіл => © |
В лаконічності - мудрість. |