Антидипресант
Вiдгуляв Василь Весiлля, все село гудiло,
Танцювали i співали, всі пили та їли.
Стали жити-поживати молодята разом,
Хата є, та ще й яка – із водою й газом.
Якось Вася кума стрів, стали розмовляти,
Як живуть та поживають разом молодята.
I поскаржився Василь, мов була кохана
Веселішою раніше. Може їй погано?
Кум пораду дав, звичайно, має досвід більший –
Треба розважать дружину в ліжку почастіше.
Бо лише тоді цвіте i щаслива дівка,
Коли любить її хлоп бiльше, нiж горiлку.
От прийшов Василь додому, наче Казанова,
Пiдморгує правим оком якось загадково,
Про любов шепоче в вухо i веде у ложе,
Пропотiв аж зо три рази! Думав допоможе…
Знов сумує молода, надуває губки,
Стрес у неї, дуже хоче із лисиці шубку.
Вже ж Василь не розгубився, знає гарні ліки -
Вмить у ліжко, як годиться жінці з чоловіком.
Через тиждень просить Галя у кіно зводити,
Бо втомилася удома, хоче десь сходити.
Не устигла одягтися у святкове вбрання,
Тут як тут її Василь, знов веде у спальню.
Бідна Галя вже не знає, як із цим миритись,
Вже боїться щось просити, а тим пак сваритись.
Хоч нахмурить трохи брови чи дверима грюка,
Чоловік їй стрес лікує, аж стовпом пилюка.
Не сміється зранку Галя, настрою немає,
А Василь вже на дивані, вже штани знімає...
Та якось його у місто викликав начальник –
Треба їхати на два дні, справи є нагальнi.
Галя й рада, бо за місяць, заміжньою ставши,
Од любові чоловіка схудла вдвічі майже.
Повернувсь Василь додому – ніде навіть стати,
Не впізнав у тому хламі він своєї хати.
Нi борщу, а нi пампушок – геть нама нічого,
А його щаслива жінка вже гука з порогу:
- Що з тобою, любий Васю, сталося погане?
Бо кисліший за лимон ти прийшов, коханий.
Та я знаю добрий засіб, зніме, мов рукою,
Перехочеш їсти, пити й жити з чистотою,
Нi ходить до кума в гості, нi футбол дивиться,
Все порівняно з любов’ю то такi дрібниці.
Здогадавсь Василь до чого йде оця розмова…
Та не вірно зрозумів він дружину знову.
Щоб охота до роботи повернулась трішки,
Він їй настій так підняв, що зламалось ліжко.
