Лелекою
Сіло сонце за поля
Повернувсь додому я
Де дорога, як коса дівчина сплетена.
Тут з далеких берегів
Ще лунає тихий спів
І моє дитинство бути сном приречене.
Розлетілися роки
На чотири сторони.
Де посіяв, де зібрав горнятко досвіду.
Йду стежиною туди
Де не старяться батька
І з молитвою до сина встали вдосвіта.
Бачив блиск чужих зірок,
Цілував чужих жінок.
Ситий сон робив мої повіки легкими.
Та крізь чари чужини
До рідної сторони
Мов у вирій повернусь лелекою.
Спить подвір’я у росі.
Я онуків до батьків
Приведу і вечір стане над садочками.
Зараз світлі дітлахи,
А колись так, як і ми
У бурхливий вир життя втечуть струмочками.
