Я тебе хочу!...
або Теорема Кохання...
Розплющивши зранку очі,
Подивлюсь на білу стелю.
Згадається "Я тебе хочу,
У цій білосніжній постелі!".
І того ж прекрасного ранку,
Запахне мені раптом кава.
Згадаю, як в світлім серпанку,
Я була для тебе цікава.
Бо ти мене, наче ту книгу,
Читав і читав до упаду.
Кохання граніт і кригу,
Ти спереду гриз і ззаду.
Забула з тобою турботи,
Поринула в вир з головою,
Співаючи строго по нотах,
Мелодію нашу з тобою.
І сплівши докупи руки,
Згораю в твоїх обіймах.
А була раніше думка,
Що то лиш буває в фільмах.
Я хочу твоїх поцілунків,
І хай вибухають вулкани,
У ніч, коли наші стосунки -
Суцільні екстаз і нірвана.
Пробуджуєш пристрасть і звіра,
У тілі тендітної жінки.
І дотики шкіри до шкіри,
Народжують теплі іскринки.
І вигини за теоремами,
І тіло, як та геометрія.
За площами і об`ємами,
Між нами суцільна симетрія.
Рукою так лагідно й ніжно,
Проводиш по шиї й плечах.
В собі відчуваю наскрізно,
Кохання, що в твоїх руках.
І голову взад відкидаючи,
Згораючи серцем і лоном,
Кохаємо разом ми, граючи,
За райським любові законом.
Прокинусь, розплющивши очі.
Подивлюсь на білу стелю.
Ти знаєш, як я тебе хочу,
У цій білосніжній постелі?...
Україна, 24.10.2015 р.
