30.10.2015 12:08
для всіх
127
    
  2 | 2  
 © Кучеренко Олександр Васильович

ЗА ПОКЛИКОМ СЕРЦЯ

ЗА ПОКЛИКОМ СЕРЦЯ

Він пішов би в газету – спецкором, до школи – істориком. 

Він би з хлопавки се́рця трусив серпантинами настрою. 

І без кавових буднів, прокурених п’ятниць з вівторками 

дні ховали би пазурі, лащились ніжно й пухнасто...


Він не крав би, не коїв би злочинів, не убивав би. 

Засівав би веселками й зорями прі́сні обличчя. 

На бруньки переваг в домні помислів плавив би вади,  

з бідарями за вдячність обходячись тихим: «Облиште».


Втім, не шарпали спину Землі б тоді ноги жебрацькі

серед мас безкоштовних лікарень, крамниць і базарів. 

Він ходив би туди, щоб не все – необхідне забрати

під здивовані ґвалти світанків і гомони зарев.


З безоплатних квартир в безоплатні автівки, трамваї

світ щоранку стрибав би за покликом серця та мрії.

На заводах, ув офісах, вишах робота тривала б,  

доки б очі не брала в полон чарівна очамрілість.


Світ зірвався б тоді з ланцюга без прину́к, ієрархій

і злочинно пізнав би, як з мірою жити, в достатку. 

Він сумлінно б робив свою справу, як поні й мурахи,  

і динаміку війн поступово довів би до статики.


Ну а поки прокурені ранки, їством переповнені,  

залишають його очевидцем бомжів та стагнацій –

всі вони, скуті слабкістю, боряться із перепонами,  

що зробили для себе самі, щоб гучніше стогнати...


© Саша Обрій.



м. Южноукраїнськ, ЮУ АЕС, 29.10.15

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!