Крізь навстіж заплющені очі...
Ти - дівчина-осінь,
Бестія рудоволоса,
З поглядом дикої кішки
Із повним жагою вогнем.
Тебе на дорозі
Стрів я танцюючу, босу...
Схожа була ти на пташку
З крилом чомусь тільки одним.
Крізь ніч мої й досі
Навстіж заплющені очі
Бачать у танці ті ніжки...
І я, мов крилатим конем -
Занурююсь в осінь
Спраглу й сльотаву водночас.
Сильно натагнуті віжки -
До тебе відносять мене.