Світає
з рубрики / циклу «Від музи»
Ховаю зорі у долонях чистих,
Думки закрила у віршах
Нема вже променів тепер злотистих,
Лиш тіні ходять у своїх плащах.
А ніч блукає за вікном до ранку.
І - хто зна, що й чого чекає там.
Трава укрилася легким серпанком,
І спокій стелить там своїм вітрам.
Ловлю світанок - ніжний і холодний
Трава покрита інеєм легким,
Не перевершить її подих справді жодний,
І сонце сіється теплом слабким.
Світає. Ніжно і поволі.
Дощить. Беззвучно. Мимоволі.
Вкриває землю сяйвом неземним.
Холодним, але вічно чарівним.
