* * *
Послухайте серцебиття дощу -
Нерівний ритм, то зірветься, то зникне.
Ліхтар чавунний, схожий на свічу,
Розсипав сльози. На асфальт, у вікна
Краплини котяться, мов дріб, горох.
Заповнюють щілини і долоні.
Нам тепло. Ватра спогадів на двох.
Ми плинемо в осінньому безсонні.
Послухайте, то - дихання весни,
Захриплої на протягах і хугах.
Її вінок, духмяний і рясний,
Розтрушено у шелестінні, рухах
Розхристаних каштанів і думок,
Багряних ягід і намоклих квітів.
Ми поруч. Ще півслова, ще ковток -
І забринить різноголосий квітень.
Послухайте, як циркулює ніч
По жилах вулиць, парків, переходів.
Вітрини. Плями блиску, спин, облич.
В зіницях світлофорів гасне подив.
Злиття, єднання пальців, доль і слів.
І ми разом. Піднесено, врочисто
Самотнього дощу лунає спів
Зі сцени падолистового міста.
Чернігів, 25 - 30.06.10 р.
