Осінь бігом зморена…
Осінь бігом зморена, плаче над водою.
Сумом заговорена, схлипує дудою.
Листопадять слізками простодушні мрії.
Голими берізками, гнуть їх буревії.
Потічок жаліючи підбирає злото.
Памороззю мліючи, в’ється за болото.
Плетивом ставочкові укриває плеса,
Ластовить млиночкові водяні колеса…
Суну, зачарованим розпачу видінням -
Килимком гаптованим, Осені тужінням.
В глушині, зневірено, прілою луною,
Грудень обезкрилено, тупає за мною.
