Осіння рибалка
Пензлем вій малює осінь спокій,
П’є з ріки задушливий серпанок.
Губить крижень в рогозі високій,
Розмаїте пір’я на останок.
Очерет кульбабить від зітхання,
Втомленої спекою чайчини.
Струшує махрове подаяння,
На латаття грубі сорочини.
Поплавець вихитується кволо,
В ритмі карасячих забаганок.
Гордо жаба роздуває воло,
На проталі ряскових фіранок.
Короп ніжить плавника на сонці,
Що тепла останнього краплини,
Зачерпнувши в палахкі долонці,
Збризкує опалом на маслини.
