Двадцять років тому
А пам’ятаєш сніжний листопад,
Завія з гілля лист останній рвала,
З лапатим снігом дання замішала,
Щоб разом ми були і був в нас лад.
А пам’ятаєш, друже, свято те,
Непишний стіл і першу ту розмову,
Очей твоїх з моїми тайну змову
І розуміння: ні, це не пусте!
А пам’ятаєш, ти вірші читав
Про грамофона, про камін й собаку
І це здавалося таємним знаком,
Подумала: якби ж ти покохав
Мене…А потім (на очах у всіх!)
Цілунок той, що й досі пам’ятаю.
Зненацька якось сталося, не знаю.
От скромники, ну просто курям сміх!
Ми по домівках нарізно пішли,
А сніговиця все ще вирувала,
Замішувала трунок, бо бажала,
Щоб разом, разом, разом ми були…
м. Харків, 4 листопада 2015 р.
