Осіння
Cлова, текст, відео пісні «Осіння» Симор Гласенко
Розпогодилось небо над хатою,
Застелилося синню очей.
Відлітає осінньою птахою
Раннє листя з батьківських дерев.
У подвір’ї повіяло м’ятою,
Задзвеніло серпневим «прощай…»
Розпогодилось небо над хатою,
Розчинилась у хмарах печаль.
Сірий вечір пухнастою кішкою
Розтелився до втомлених ніг
І муркоче вишневою піснею
Про кохання, що ділось кудись.
Про єдину, що схована зорями
У полях, де волошка цвіте.
Сірий вечір серпневою втомою
Намалює у серці тебе.
Загорілася яблуння осінню
Спілим плодом чарує в саду.
На трояндах сльозами пророчими
Написав дощ про долю мою:
Що не можна, того й захочеться!
Душу вибудить крик журавля.
Загорялася яблуння осінню,
Запалала і юність моя.
Кличе в подорож даль спорожнілая
Непідвласна ні часу, ні долі.
А удома лелекою білою
Сивина сіла батьку на скроні
На порозі матуся в халатику
Томить поглядом сіру дорогу.
Розпогодилось небо над хатою,
Повертай мене, Боже, додому.
