Осіння
Сірого неба запилене скло
в жовтих тонах рок-н-рольний біт,
дерева ховають останнє тепло
Це міжсезоння черговий гамбіт.
Повітря наситилось свіжим дощем,
дзеркала на асфальті ніби в журбі.
Юнак заховав дівча під плащем
і навіки пропав в рухливій юрбі.
Швидкість зростає, ніби полин.
Але поміж мороку і метушні
видніється образ, тільки один,
як вирваний кадр в німому вікні.
Він мовчки припалює свій Галуаз
повертає кишені своїм рукам,
згинаючи стрілки вкорочує час,
як виклик астрологам і богам.
Малюючи власний живий циферблат,
і роблячи ставку лише на зеро.
В лікарнях життя, поміж звичних палат
він вірить в палітру,
полотно.
27,09,2012
