Кармалюк
Cлова, текст, відео пісні «Кармалюк» Симор Гласенко
Гей, гуляє Кармалюк, топче буйне зілля
Його гайдамацький дух визрів на Поділлі.
Стали брати на борню, їх з’єднала сула
Що вражею кровею запеклась на вилах.
Ой, а чий жупан плаває в болоті?
Видно вже дізналась шляхта, як гуде голота.
Над яром пливе туман випраний росою,
А подільський отаман смерть жене косою.
Запалали палаци, аж жовтіє небо
Їм крім вільної землі більшого не треба.
Ой, а що за пан тай висить на дубі?
Видно ці вар`яцькі ґерці шляхтичам не любі.
Похилилася верба стогне вся долина
Бо везуть Кармалюка в камяну торбину.
Хоч стріляй, хоч не стріляй – буде він тікати
Зась нащадка козака в кайдани скувати.
Ой, біда, біда, віють вітри буйні.
Знову царські жовнярики пошилися в дурні.
Гірко плачуть пуцьвірінки: «Батьку! Сиди вдома!»
Жінка рве білу хустинку, не пуска з порогу.
З важким серцем отаман діток пригортає
Тай ображеній родині так одповідає:
«Хто, коли не я стане з ворогами?
Як не відбороним волю – помремо рабами»,
З неба падають зірки тай сіються полем,
А сільськії вояки об’єднались горем.
З ними батько-отаман каже про відвагу
«Як розвіється туман, здобудемо славу».
Ось вам срібло й злато, беріть тай ділте.
А не стана Кармана – просто пам`яніте.
