Давай уб’ємо те, що породили
Давай уб’ємо те, що породили.
Коханню вічно жити не дано.
Колись серця так пристрасно горіли,
Любов закінчилась, немов сеанс кіно.
Забудь мене і я тебе забуду,
Хоч згадувати буду я не раз.
Думки звільни від пафосу і бруду.
Вогонь в душі запалюй повсякчас.
Нема вже нас, ми кораблі у морі,
Яким зустрітись більше не дано.
Ми люди різні, ми дві різні долі.
Про нас не знімуть стрічку для кіно.
Кого карати, що у нас не вийшло?
Мабуть, потрібно нам на все забить.
Самому сумно, а удвох нам тісно,
Давай спочатку навчимось любить.
Прощай навіки, більше не турбую.
Я знаю, що ти гордий в небі птах.
Нове життя від завтра розпочну я.
Зітру з очей невпевненість та страх.
м. Ніжин, 13 жовтня 2015