Коли душа тверда, немов граніт
Коли душа тверда, немов граніт,
Закохано дивитиметься в очі.
На серце ляже смутку моноліт,
А воно так на волі бути хоче.
В душі іржа, мов квітка проросте,
А паростки опустяться під шкіру.
Чого ж любов лиш раз лише цвіте?
Іржа в душі породжує зневіру…
Палитиме безжалісно вогнем.
Згорить усе, що в пам’яті леліяв.
Палатиме божественний едем,
Той, що колись про спокій мріяв..