ВОВК І КРОЛИК. На кладовищі домашніх улюбленців
не байки
ВОВК І КРОЛИК
Шкіриться на брата
Хижий шкуродер…
Кролику «завзятий»,
Ти вже мільярдер??
Порошок, мов лікар,
радиш проковтнуть.
Сліз народних ріки – чом вони течуть?
Випий-но отруту… Гарний рішенець!
Випий, вовче лютий, –
НЕ СВЯТИЙ ОТЕЦЬ.
Мудрий мій народе,
Кривді не корись...
Сильний, повноводий,
ЗА ЖИТТЯ БОРИСЬ.
На кладовищі домашніх улюбленців
Ось імена чудових друзів,
Які служили цілий вік…
Господарі – у щирій тузі,
Хоч загубився друзям лік.
Вони, мов люди, ці тварини –
Усі ці Жоржики, Пушки…
І кицька Мерфі, й такса Діна…
Кругом – могилки і вінки.
Короткошерстні тут, кудлаті,
І безпородні серед них…
Вівчарка Дік… Болонка Лада…
Маняша й Фрося – не з простих.
Кіт Бегемот, розкішна Нора…
Орфей і Мікі, Макс і Ден.
А поруч – Мурка… Чим не горе?
Ліворуч – Чак, праворуч – Чен.
Хрести й маленькі огорожі
Спиняють погляд мій щораз…
Прийми ці душки, милий Боже,
Вони – найкращі серед нас!
Нових боксерів, фокстер’єрів
Пізніше знову заведуть…
А Доброти зелене Древо
Дбайливі руки ще поллють!
Фото Авторки (моя киця з кошеням)
