Ніхто не знає
Ніхто не знає кількості людей,
Що проживали на планеті нашій
І вже усі пішли у світ тіней,
Де різностей немає серед націй.
Тепер про дуже давніх пожильців
Лише казки хтось може розповісти,
У декого це визиває гнів,
Кричить, в провидця крісло хоче сісти.
На жаль та забуття чекає й нас,
Напевно, через десять тисяч років
Для людства теж настане інший час
Й казки про нас чуть буде з різних боків.
Та правдоньки не знатиме ніхто,
Бо завше казка ліпша, а ніж дійсність,
Неначе й справді граєш в спорт лото,
Придумав, виграв і скорилась вічність.
Отож живімо друзі нашим днем,
Вирішуючи нинішні проблеми,
Чого доб’ємося туди й підЕм,
Міняючи закони і системи.
м. Київ, 16.11.15.
