Ніхто не знає наперед
Ніхто не знає наперед,
З ким доля нас в житті зведе:
Хто поряд - Цезар, а хто - Брут,
А хто сторонній, просто тут.
Хто зрадить, хто надію дасть,
Хтось відбере, хто все віддасть,
Хто пошкодує справ та слів,
А хто розділить дах та хліб.
З ким можна все, до простоти,
А з ким - не ризикнеш на «ти»,
Комусь ти душу віддаєшь,
Для когось - ти її «замкнеш».
У кого віриш, - як в себе,
А хтось, не жалує тебе,
З одним і в горі - хоч куди,
З другим - не обійти біди.
Ніхто не знає наперед,
Чекати щастя, чи тенет.
Кому - ганьба, кому – успіх,
Кому – розрада, кому - гріх?
Везіння за життя - одним,
Біль та страждання, це - другим.
Одним за правду – боротьба,
Брехня для інших - не ганьба
Так живемо ми на землі
І в благодійності, і в злі.
Грішимо в юності, на час,
Що не влаштовує він нас.
Рахунок помилкам ведем
Лише своїх - не визнаєм,
Образити своїх - всяк час,
Це стало нормою для нас.
Як час кричати - мовчимо,
Десь промовчати - кричимо,
Святинями - не дорожим.
А перед сірістю тремтим.
Плекаємо ми власне "Я",
Не вірим в щастя, а життя,
Проходить в вічній метушні,
Поглянеш - ми уже не ті.
Ніхто не знає наперед,
До чого все це приведе.
Життя зникає, як сліди…
Частково, може... назавжди.