Піду у Рай ногами босими

рімейк

Б‘ю байдики уже не перший день -

Живу в полоні віршів і пісень,

П‘ю свіже молоко, їм чорний хліб

Вже протягом аж трьох лінивих діб…

Я плюнула на побут з висоти

І ніжуся в обіймах самоти.

В м’якеньку теплу ковдру загорнусь,

Сама собі чарівно усміхнусь…

І полечу над світом, ніби птах,

В далекий край, загублений в лісах,

Там буду, ніби Мавка лісова,

Забуду всі образливі слова…

Цілющої води з джерел нап’юсь,

До дивовижних квітів пригорнусь,

І загублюсь у травах росяних…

А потім знову в небо зоряне,

Що ніби поле, ще не оране,

Де місяць - плугатар на півдоби,

А зорі, як насіння для сівби…

З серпанком молодим я обіймусь -

Не знаю, чи на землю повернусь...

м. Київ, 2012р.

Візьміть участь в обговоренні

20.11.2015 07:05 Каранда Галина => ©

У мене в голові сидять рядки з вірша моєї знайомої... "куди ти лізеш в пекло босий"...засоціювалося враз.

Мрійливо). Спокійно. Гармонічно.

Іду "у рай ногами босими",
Взуття турбот лишаю на землі,
Буденщину змиваю диво-росами,
Мов у дитинстві, радісно мені...

:))))))))))))))))))))))))))
А чого босяком??? Хоч у пантофлі які вступіть! ))
Ох, не зваблюйте серпанків!!! Бо точно не повернетесь! )))

Красиві мрії)) Чимось схоже на сон. От буває, щось насниться, а переповісти, крім прекрасного польоту, нічого не можеш.