Не вій, вітре
з рубрики / циклу «Подих осені»
Не забудь мене, твою блакитну пташку,
Не вій, вітре, коли холодно мені,
Я, зізнаюсь, що без тебе - важко,
Та не зараз, хоч би навесні.
І обійми твої, вітре, зігрівали,
Та не зараз, - коли хочеться дощу,
Ми дітьми тоді сміялися і грали,
Але зараз - в тебе тиші лиш прошу.
Зупинись на мить, жовтава осінь,
Дай на мить лиш сонця з темних хмар,
Я люблю, коли так світиться нам просинь,
І туманом стелиться, мов пар.
Я згубилась, я не знаю, - хто я,
Але знаю лиш, що хочу світла знов,
Хай живе твоя, о осінь, зброя,
Але вітер губить лиш любов.
Застели серпанком тихий ранок,
Світло сонця пропусти в вікно,
Відгорну своїх лише фіранок,
Й засміється серце заодно...