Брате-вітре
Зірви, брате-вітре, плоті останки
З промерзлих моїх кісток.
Можливо, не жити мені до світанку,
Й наступний - останній мій крок.
Підійми, брате-вітре, душу мою,
Щоб востаннє я глянув униз,
Де я бігав дитиною в милім краю,
Підійми, брате-вітре, й спинись.
На даль горизонту в літньому полі,
На верби над ставом сумні,
На могучі дуби, на стрункії тополі,
Хоч раз дай поглянуть мені.
В останні хвилини на світі земному
В безсиллі впаду я на сніг.
В нічній далині, невідомій нікому,
Під небом чужим я поліг.
Полтава, 10.01.2013
