22.11.2015 17:59

для всіх

198

7 | 7

 © Тетяна Чорновіл

Диво зачарованого сонця

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

З-за нічної застиглої тиші

Зачароване сонце встає.

Легковійні чуття все лункіші

Переповнюють серце моє.

І не знати – відлунюють скроні

Чи ледь чутні світання сліди, 

Злину в сон чи розтану в полоні

Палахкого зітхання води.

Хвилі стишені манять волого

Крізь імли золотаву ясу.

Зачерпну трохи дива лункого

І в долонях тобі принесу.