Синочку моєму
Прийшла пора – і ти дорослий, сину.
Такий стоїш красивий, ніжно юний …
Щаслива я, що ти моя дитина,
І, разом з тим, на серці трохи сумно.
Бо виросли твої маленькі ручки,
Що ніжно обіймали свою маму.
Бо вже тобі прийдеться мудро й гнучко
Шукати ціль, свою в житті програму.
Чи справишся, чи хватить тобі сили,
Моя дитино, мій синочку милий?
Я б все хотіла вирішить за тебе,
Та, мабуть, в тому зникла вже потреба.
Прийшла пора – тепер вже ти ведучий,
А я завжди буду тебе чекати,
І буду плакати без сліз, беззвучно,
Якщо не зможеш щось ти подолати.
Тому прошу тебе, синочку милий,
Завжди сприймай ти совісті пораду,
І не вирішуй все з позицій сили,
Люби людей і вийде все до ладу.
І обрії побачиш ти далекі,
І світлом сповниться твоя дорога,
І обминуть тебе гроза і спека,
Тільки живи з надією на Бога.
Зеленче, Червень 2004р.
