Тиша у душі
з рубрики / циклу «Від музи»
Якщо все ж не буде - нехай.
Бо тиша знов буде в душі моїй тільки,
Коли десь повсюди шумітиме край.
Навколо тиша. Щось птахів не чути.
Стривоженою як тоді не бути?..
Питаєш, а у відповідь - пітьма.
Мов заманила в пастку всіх зима.
Мовчиш, - коли так хочеться сказати,
Стоїш, - коли жадаєш обійняти,
Замерзли тишею усі людські слова,
Холодна тиша, та не лісова.
Чому мовчиш? - кричу я знов беззвучно.
А зі словами чи було незручно?
Можливо, було б краще промовчати,
Найбільше слів так можна розказати.
Не люблю місто, та люблю дороги,
Коли навколи зовсім ні душі,
Коли ідеш шосе ти без тривоги,
Авто нема, немов в якійсь глуші.
Люблю ліси, коли десь тільки пташка.
Злітає, мов сміється так життю,
Людей нема, іти стає не важко,
Дивуєшся з природою злиттю.
Так, певно, тиша - це просто чудово,
Мовчати можу довго як буде,
Беззвучне лише тихе моє слово,
Воно лиш здатне, - почуття знайде.
Я розкажу тобі про в серці мою лаву,
І почуття тобі перекажу,
У тиші. Слів не треба - вип"єм кави,
Словами ж серце я не покажу!