24.11.2015 00:43
для всіх
125
    
  3 | 3  
 © Ольга Шнуренко

І ще раз про кохання

з рубрики / циклу «Лірика кохання»

Твої пальці на тілі моїм акценти
нескінченно субтильного моменту
акватично пристрасних злиттів
із ароматом запашних садів
в душі мого континенту…

Вранці сонце цілувало скло, 

І веселка світ заполонила, 

Замість холоду прийшло тепло, 

Радість мою душу звеселила…


І згадала поцілунків жар, 

Із очей рікою сльози щастя, 

Те кохання, ніби Божий дар, 

Сповідь тіла і душі причастя…



м. Київ, 2013р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.11.2015 10:16  оксамит => © 

))))))))) так легесенько і тепло. Гарно Олічка!

 25.11.2015 01:24  Панін Олександр Мико... => © 

Розцвітуть Закоханих Сади,
І на Місяці крижинки скреснуть...
Нероздільно злиті назавжди
Відчуття душевні і тілесні

 24.11.2015 09:25  Тетяна Чорновіл => © 

Ніжні лагідні рядочки.

 24.11.2015 09:22  Тетяна Белімова => © 

Про кохання можна говорити до безкінечності)) Ваші слова про найвищий його прояв - духовний.