І ще раз про кохання
з рубрики / циклу «Лірика кохання»
нескінченно субтильного моменту
акватично пристрасних злиттів
із ароматом запашних садів
в душі мого континенту…
Вранці сонце цілувало скло,
І веселка світ заполонила,
Замість холоду прийшло тепло,
Радість мою душу звеселила…
І згадала поцілунків жар,
Із очей рікою сльози щастя,
Те кохання, ніби Божий дар,
Сповідь тіла і душі причастя…
м. Київ, 2013р.