Ніч
Ніч синім сяйвом нас усіх покрила,
І зоряною ковдрою лягла.
Зірками в небі тихо посвітила,
І за собою казку принесла.
Холодний вітер, темно у віконці,
І тихо-тихо знову надворі.
Не виглядає більше тепле сонце,
Йому зараз не місце у дворі..
Засвітить місяць. Неймовірні зорі
Спалахують щоразу у вікні,
Впаде одна із них у тихе море,
Мов подарунок, що розкриється весні.
Ну що, підемо? Будем святкувати,
Радіти тому, що несе зима.
Коли вітри будуть десь знов співати,
Лишусь із ніччю тихо я одна...
Я прошепочу. Просто те, - що мрію.
Що так прошу я в нічки під крилом.
Увесь цей час - не втратила надію,
І серце гріло подарованим добром.
Я вдячна вам, яскраві мої зорі,
Що так малюєте чудово за вікном.
І - місяцю, що світиться у морі,
І надихає чистим ніжним сном.
