25.11.2015 00:03
для всіх
78
    
  2 | 2  
 © Олександра

Книжкові сльози

Упали ті сльози. Не знаю, від чого. 

Холодні і тихі стекли по щоці.  

Для смутку-сказали б-Не мала нічого. 

Лиш книгу тримала у лівій руці. 


Так дивно, напевно, що плакати можна,  

Від вигадки просто, у книзі про час,  

Як ловиш захоплено слово те кожне,  

І плачеш, як образ в історії згас.  


Не смуток це звісно... Емоції просто? 

Ці сльози несправжні.. Чи так, а чи ні? 

Чому нам відчутно всю книгу так гостро? 

І гАряче мов би, як там- все в вогні?..  


Ми- люди. Ми здатні до ніжності, справді,  

Ми, певно, дівчата, жаліємо так?.. 

Героїв вподобали просто насправді,  

"Мав добреє серце. Славетний юнак." 


Чи так, а чи ні, сперечатись не варто. 

Ми віримо, любим. Так само-в книжках. 

Сприймаємо горе, відчутні нам жарти,  

Ми йдемо із ними по їхніх стежках... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.11.2015 08:59  Тетяна Белімова => © 

Гарно написала, Сашо))
Мистецтво впливає на нас. Навіть якщо ми того й не помічаємо.

 25.11.2015 08:57  Ольга Шнуренко => © 

Плачуть не тільки очі, а й душа... Якщо автор зачепив струни вашої душі, то ваші почуття й емоції - реальні..