Світлі спогади

з рубрики / циклу «Філософські мотиви»

За хатою - трава шовкова росяна,

Вузька стежина у зелений гай,

Лежить пшениця у покосах скошена,

Цілує сонце стиглий урожай…

У лузі річечка дзюркоче весело,

Зелена пшінка й море лободи,

Під вишнею - корито з перевеслами,

Щоб колоски в`язати у снопи…

Подвір’я й сад заплетені віночками,

Старенькі вікна шибками блищать,

Танцює вітер з білими сорочками,

Що випрані на сонечку висять…

А стіни в хаті пензлем розмальовані,

Пишаються в куточках рушники,

І спогади ятрять в душі схвильованій,

Як вишиванку притуляю до щоки…

Вона вражає ніжними лелітками!

Дитинства спогад - в хаті край села,

Де за столом щаслива мати з дітками,

А на столі хлібина й глечик молока…

Сумую гірко й плачу за родиною,

Назад вже не повернуться роки,

Ніколи більше не піду стежиною

Ногами босими у купелі роси…

Візьміть участь в обговоренні

Ви дуже гарно описали спогади, дорогі серцю.
Такі спогади, мабуть,є в кожного. Тож читаючи Ваш вірш, тепло згадається і своє!

Ностальгійні, але дуже світлі рядочки... Так і ллється вірш, мов пісня-спогад про щасливе минуле. Прекрасно, пані Олю! Так тепло стало від Вашої поезії.

Дуже зворушливий твір, Олю))
Особливо ось ці два катрени сподобалися:
"Подвір’я й сад заплетені віночками,
Старенькі вікна шибками блищать,
Танцює вітер з білими сорочками,
Що випрані на сонечку висять…
А стіни в хаті пензлем розмальовані,
Пишаються в куточках рушники,
І спогади ятрять в душі схвильованій,
Як вишиванку притуляю до щоки…"
Дуже гарно, хоч і трішки суму є на денці...

Не сумуй, а радій, що було,
як було, то не зникне воно...
Хай дзвіночки дитинства твої
виграють, мов бджолині рої.



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ