"Маски, які ми одягаємо кожного дня,
не наповнюють наше життя тими образами,
які ми хочемо бачити в собі,
а навпаки вбивають нашу сутність"
автор - Аріночка, проект ХайВей
"Змішались різні почуття у круговерті, у когось - все в душі, а в іншого - відверті, та головне, щоб люди були щирими, слова у віршах - лиш правдивими"
"Мінорний візерунок на вікні намалювала пізня осінь, сумні думки блукають уві млі, і біль кричить у серці стоголосо"
"Неримоване, не вірно наголошене, часом розхристане життя моє, але, все ж таки, внутрішній стержень, прихований ритм і внутрішня рима є"
"Чи гординя чи гордість – не знаю, тихий смуток потроху зникає. Чи останній акорд, чи черговий? Що ж, повішу на двері підкову"
"Розчісую заплутані думки, аналізую різні вчинки, черговий вірш нашіптую вночі, енергію черпаю уві сні, а на світанку знов нові обжинки"
"І вранці знову, як жива вода, мінлива та іскриста, як роса, а те, що негаразди і біда, мене цікавить менше, ніж краса та полум’яна осінь золота, яка несе на крилах в майбуття"
"В долонях втримати щастя, на жаль, нелегко, бо не все залежить тільки від мене, а от зберігати кохання в серці і в душі, чи ні - вирішувати лиш мені"
"Моє минуле, як цілющий трунок, а спогади біжать, немов струмок, сьогодні я шукаю порятунок у віршах і в польоті до зірок"
Олю, які слова чудові Ви знайшли для своїх афоризмів! Недаремно говорять, що все йде зі споду душі і серця. І якщо серце чисте - то й мова буде такою ж! Це я трохи надихнулася Вашою римовонаю афористикою)) Забираю в улюблене)) Два останні дуже і дуже сподобалися!
