Їду знов додому
Їду знов додому. Залишаю зливу.
Потяг вперто хоче з колії зійти.
Мама знову скаже, ніби я красива,
Мамочко, що маю я відповісти?..
Я вже не красива.
Я уже зітерта
В білий-білий порох містом кам’яниць.
Я боялась болю. Я боялась смерті.
Зараз я боюся тільки впасти ниць.
Постаріла, мабуть, на півсотні років.
Загубила сутність, від людей втекла.
Ще й у Стрийськім парку ворони-пророки
Кажуть, що мене вже у мені нема.