НЕПОВИННОВІЧНІСТЬ
Друже, стривай...
Ми багато чого ще в своєму житті не повинні.
Та у нас із тобою на пару попереду –
ціла сліпа неповинновічність.
Пробиваючи лобом щити чи то перегризаючи лати й кольчуги,
зрештою, досі ніхто з нас так і не спромігся
на справжню
добро́революцію.
У краю благона́мірних війн і тричі проплачених транспарантів
найубивчіше гасло для них
і найбільш небезпечний, загрозливий прапор -
це твоя непідробна усмішка.
Невинна дитяча усмішка! –
це твоя стратегічна зброя,
твоя головна магістраль непокори!
І коли ти лежиш, захмелілий від пляшки «пале́ного» декадансу,
пригадай, на якій із невидимих війн
ти згубив головну свою зброю?
На якому моменті сліпі променади нічними міськими дахами
осмілівши украй,
в темну прірву алей вже не раз підбивали зістрибнути?
Забуваючи вічне, ти стільки прекрасного радо знаходив у смуткові.
Справді, скільки підступного градусу в собі таїть насолода зневірою?
Не холодна нагострена шабля, а тепле добро обеззброює ворога.
Та й чи ворог він, а чи заблуканий брат,
що забув, як і ти,
про усмішку?
Друже, стривай...
Надто впевнено знаємо ми, чого дійсно в житті не повинні.
Що важить воно проти того,
про що ми таки
зобов’язані
знов
пригадати?
