10.12.2015 21:20
для всіх
118
    
  4 | 4  
 © Кучеренко Олександр Васильович

СЛОВО ВИПАЛО З ГОЛОВИ

СЛОВО ВИПАЛО З ГОЛОВИ

Якось безцінне, вагоме слово  

випало із голови поета,  

задзеленчало і хтозна-де покотилося.  

І понеслося собі, підхоплене,  

виром бурхливих думок, поглинуте  

враз бурунами стрімкого гірського потоку. 

І піднялася з глибин пам’яті  

темна брудна каламуть, донний мул  

інформаційного смі́ття,  

впереміж із риболовецькими сітками. 

Але серед них те й робило, що губилося,  

срібною чи золотою монеткою  

слово потрібне, дорогоцінне.  

Безцінне, вагоме слово! 

З’являлося зрідка, пускаючи зайчиків  

поміж брунатними перекатами,  

поміж ревучими, ніби воли, порогами.  

Спокій святий крадучи в опівнічного  

сонного бідолахи-поета,  

що зголосився на муки в цари́ні поезії,  

і водночасся на всю її невимовну пір`їнну легкість. 


І пірнаючи в цей одвічний оксиморон,  

і замішуючи на обличчі  

піт із пилом цієї дилеми одвічної,  

з кожною миттю, з новою секундою  

вкотре поет наближався до глибини,  

де покірно вляглося монеткою слово,  

що було́ якось випало 

із голови поета.  


Хапай, дурню!  

Хапай і скоріше навтьоки! 


© Саша Обрій. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.12.2015 10:26  Каранда Галина => © 

згодна... чим більше інформаційного сміття, тим важче знайти те слово...

 11.12.2015 00:19  Марієчка Коваль => © 

Подобається така відданість слову. Чудово. Завжди б такий неочікуваний кінець.