08.12.2015 23:42
для всіх
354
    
  4 | 4  
 © Зав`ялова Валентина

Гадання на ромашці

Розкидано зламані меблі, від вибуху впала стіна…

Господар житла не врятує, як поруч яріє війна.


Загинули хатні рослини, на холоді і без води, 

Бур’ян у будинку панує: із двору занесло сюди.


Покинули люди хатину, збезлюділо зовсім село…

Он Біблію вітер гортає. Молилися. Не помогло.


А ще на серванті в куточку – бувають на світі дива –

Стоїть з порцеляни фігурка, пелюстки з ромашки зрива.


Ворожить, чи скоро скінчиться війна проклятуща оця, 

Чи скоро господарі знову повернуться в рідні місця.


Хотілося б: «Любить – не любить…»; хотілося б, тільки не час.

Хай збудеться вічне гадання, повернеться мир на Донбас!



Харків, Грудень 2015 р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.12.2015 19:07  Тетяна Чорновіл => © 

Вірш чудовий!!!
Заболіло.
Колись, як закінчиться війна, такі вірші будуть спогадом для нас і одкровенням для тих, хто війни не застав.
Нехай швидше закінчиться ця клята війна!

 09.12.2015 12:21  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую, Тетяно! З задоволенням дозволяю.

 09.12.2015 09:23  Тетяна Белімова => © 

Неймовірний твір, пані Валентино!
З Вашого дозволу поширю для читачів і авторів "Українських передзвонів".

 09.12.2015 00:47  Ольга Шнуренко => © 

Війна, війна! І знов криваві ріки! І грім гармат, і шаблі дзвін. Могили, сироти, каліки І сум покинутих руїн.

Олександр Олесь

 08.12.2015 23:48  Каранда Галина => © 

в моїх батьків є така порцелянова фігурка з ромашкою... ще бабусина, здається... страшно навіть уявити її серед руїн...
про Біблію дуже пройняли рядки..