Гадання на ромашці
Розкидано зламані меблі, від вибуху впала стіна…
Господар житла не врятує, як поруч яріє війна.
Загинули хатні рослини, на холоді і без води,
Бур’ян у будинку панує: із двору занесло сюди.
Покинули люди хатину, збезлюділо зовсім село…
Он Біблію вітер гортає. Молилися. Не помогло.
А ще на серванті в куточку – бувають на світі дива –
Стоїть з порцеляни фігурка, пелюстки з ромашки зрива.
Ворожить, чи скоро скінчиться війна проклятуща оця,
Чи скоро господарі знову повернуться в рідні місця.
Хотілося б: «Любить – не любить…»; хотілося б, тільки не час.
Хай збудеться вічне гадання, повернеться мир на Донбас!
Харків, Грудень 2015 р
