В.М.Н
Я більш до тебе не прийду,
Несказане доп’є зоря.
Я більш тебе не обійму
І не скажу тобі «моя…»
В твою кімнату не зайду,
Де світло місяця сховалось.
Купати в ласці не почну,
Як ми колись у ній купались.
Більш не кохатись до зорі
Нічні ковтаючи години.
Від поцілунків стогін твій
Не потурбує сон дитини.
Не заспіваємо у двох
Для неї ніжну колискову.
Не задихатися нам знов
Від спраги до бажань гріховних.
Не залоскоче уночі
Твій ніжний шепіт губ червоних.
Більш не казатиму тобі
Одне і теж жадане слово.
«Люблю, кохаю, ти моя…»
З моїх грудей на пролунає.
Забудеш ти, забуду я,
Усе минеться, як минає.
Але коли туман росу
У ранці ніжно поцілує,
Згадаю ненароком ту,
Для кого строки ці пишу я.
