Туман
Туманом огортає сині гори,
Навколо-спокій. Тиша і шосе.
Тече із неба хмарок біле море
Сміється дощ, що вітер десь несе.
Скоріш би знову впасти у обійми
Холодної зими моїх Карпат,
Втекти від шуму, крику, і від війон,
Туди, де з снігом лише стук лопат.
Я їду, гори! Я нарешті повертаюсь!
Втомилась вже від світу із людьми,
Я, певно, знову мріями заграюсь:
Та хочу поряд милуватися кіньми.
Я так чекала... стільки ж я дивилась
У синю і холодну далечінь,
Пробачте, друзі, - я від вас втомилась,
Сховатись хочу у карпатську тінь.
Я не здіймала ж ще ніколи крила,
У місті з шумом і холодним дзвоном,
Та дикі ночі ще мене не вбили,
Я ще злечу у вас, Карпат, драконом.