Панно
Засміялася надворі моя панна,
А юнак дививсь лише в моє вікно,
В серці кровоточить тихо рана,
Десь втікає з дому все тепло...
Походжає панна величаво,
Розмовляє з юнаком на "ти"
Панно, моя панно, ви не пава!
Нащо ж тоді так себе вести?
Нащо вам ножем кидати в рану?
Болю вистачить на все і так життя,
Там весілля... Ви щасливі, панно?
Що вбиваєте гарячі почуття?..
Опускає мій юнак чарівні очі..
Хоча він тепер давно уже не мій...
Я не спала ще дві білі ночі,
Відкривала вікна в буревій.
Пам`ятатиму тебе, любий юначе,
Але більше так не проживу,
Мене вбили, рідний мій козаче,
Свою волю вже не оживлю.
Розквітає ніжний за вікном бузок,
Наливає кров`ю серце рана,
Я втомилась- утечу від мрій-казок,
Із весіллям, вас, холодна моя панна.
Рушники у панни білі-білі
Чорні з квітами у хаті- в нас,
Юнака від сліз душа змарніла
Перепинить мій жорстокий час.