ГОРОБЧИК

з рубрики / циклу «Алегорії»

Пурх - Горобчик, сів на стовпчик,

«Цвінь – цвірінь» – у далечінь,

Шустрий, жвавий, добрий хлопчик

На радість усіх поколінь.

Своє словечко, мов гніздечко,

Завиває, заплітає,

В дар несе своє сердечко,

Малих діток забавляє.

Гусінь зняв, муху спіймав,

У пилюці поборсався -

Кровососів розігнав,

І в калюжі покупався.

Чистий, сірий, звеселілий

Свою пару доганяє,

Мчить вітрами між гілками,

Обнімає і кохає.

Знову в зграї він співає,

А то раптом затріщить,

Мчиться, пурхає, скакає,

Не зупиниться й на мить.

Наш брат часто теж, буває,

Все глаголить і спокусить,

Мов горобчик той пурхає,

Наче і не було Стуса.

с.Лозовий Яр, 4.06. 2012р.