Літні замальовки
В останніх зойках стомленого дня
Жасмин пролив божественні повіви.
Їм солов’ї складають псалмоспіви.
Розчулилася росами стерня.
Кує зозуля сутінком зігріта:
- Вам скільки літа?
Ласкаві води тихої ріки,
Купають зорі в млосному агаті.
А комарі – хористи заповзяті,
У місяці кружляють мов круки.
Зітхає малахітово порічка:
- Вродлива нічка!
Коханець вітер промінцем зорі,
Голубить верб заплутану чуприну.
Котом гладким на схід ладнає спину,
Старий курган в розораній корі.
Куріпка п’є з квіткових філіжанок:
- Медовий ранок!
Розп’яттям сокіл, голубінь небес,
Підтримує на крилах одиноко.
Жарінь обідня хитро мружить око,
Вальсуючи у мареві чудес.
Пухкенька посміхається хмарина:
- Казкова днина!
