АНДРІЙ
Живе Андрій у Броварах.
Сусіди ходять на бровах,
Коли ж трохи підсихають,
«Козла» у дворі забивають.
Чує Андрій від них свист:
«Ось іде капіталіст!»
То ж Андрія я питаю:
«Чом тебе так прозивають?»
«Дім у нас – ціле село,
По п’ять соток всім було
Сусіди їх не обробляють,
Бур’янами заростають.
Свої п’ять я обробляв,
Певні гроші за це мав.
Три діляночки гуляють –
Домовився й обробляю.
Нелегка така робота
До сьомого і восьмого поту.
Коли добре робиш й вчасно –
Городина родить рясно.
На базарі не стою,
Бабкам оптом продаю.
Синів вивчив, поженив,
Квартири й меблі їм купив.
Свою справу сини мають,
Й батьку вже допомагають.
Онуки у дворі гарцюють,
З дідом іноді працюють.
Зараз – хочеш, можна жити!
Треба думати й робити!
Буде в тебе все в порядку,
Не багатим, та в достатку!»
*
Щиро Андрій розказав,
Як він «капіталістом» став.
(Раніше науковцем працював)
м. Київ., 20.10. 2011р.