17.12.2015 22:13
Без обмежень
99 views
Rating 0 | 0 users
 © Григорій Божок

ТАМАРА

Сонце миле, життєдайне,  

Яви людям своє сяйво,  

Вийди, Ладо, із – за хмари 

До любої мені Тамари. 

Доброї, щирої сестри. 

В смутку слізоньки утри,  

Розвій тривоги і печалі,  

Обнадій в щасливі далі,  

Тепла, радості їй дай,  

Пести, голуб і зігрівай! 

Вітре буйний, сильний, мудрий,  

Ти свавільний й недоступний,  

Овій ніжно миле личко,  

Підримай її в житті трагічнім,  

Підстав свої могутні крила,  

Щоб задумане звершилось. 

Де ж ви були, мої милі,  

Коли на неї навалилось!? 

Як можна таке знести – 

Милий помер до тридцяти. 

Де у неї сили брались - 

Двоє крихіток осталось. 

Тополею з горя стала,  

Як донечку поховала. 

А трудитись й вчитись треба,  

Надіятись на Бога в небі. 

То ж диплома захищала,  

Сім’ю нову будувала,  

Сестрі, братам допомагала,  

Батьків і чоловіка піднімала. 

Завжди Томі дивувався 

Звідки сили і дух взявся! 

В спілкуванні щира й мила,  

Що розстатися не сила. 

Її дзвінкий, щедрий сміх 

В вухах довго не затих. 

В фірмі трудиться, господарює,  

Постійно будує, ремонтує,  

Кудись спішить, про когось дбає. 

Хай їй Господь допомагає! 

Коли мету світлу маєш,  

Труднощі перемагаєш. 

м. Київ. 17.12. 2011р.




Рекомендуємо також:



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Григорій Божок

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо