ОЧІ КОХАНОЇ
1
«Які очі в коханої, -
У сонця питаю, -
Ти всіх грієш, звеселяєш
Від краю й до краю?»
«Ясні очі, - сонце каже, -
Щастям засівають,
Омріяні, замріяні
Люблять й поважають».
2
«Які очі в коханої, -
До вітру звертаюсь, -
Ти господар у природі
Усе бачиш й знаєш?»
«Темні очі у дівчини, -
Вітер навертає, -
Що нещадно душу травлять,
Серце розривають».
3
«Які очі в коханої, -
До морозу кличу, -
Всіма долями ти граєш,
Принизиш, звеличиш?»
«Холодні очі в коханої, -
Мороз відповідає, -
Розум, гонор добрий мають,
Такі не кохають.»
4
«Земле моя рідна ненько, -
Став я на коліна, -
Які очі – перли має
Кохана дівчина:
Ясні, темні чи холодні,
Зелені, сині, голубі,
Сірі, жовті, карі, чорні -
Які бачаться тобі?»
5
Вислухала сива ненька,
На весну звернула:
«Голубі або синенькі!», -
Та їй підморгнула.
Розсміялась земля з цього
Та й пішла до літа :
«Зелені!», – почулося від нього, -
Як налите жито.»
6
«Жовті очі або сірі, -
Осінь їй говорить, -
Такі очі має мила
І неземну вроду.»
«Чорні очі в коханої,
Може, навіть, карі!» -
Зима прийшла незваною
В заметільній хмарі.
7
Задумалась земля – ненька,
Омила морем сушу:
«Сам ти розберись гарненько,
Заглянь в її душу,
Очі – дзеркало душі,
Коли вона говорить -
Почуєш, побачиш, зрозумієш
Очей стан й їх колір.
8
У коханні, у розлуці,
До всякого люду,
Хто байдужий, кого люблять -
Різні очі будуть.
Чи благальні, чи повчальні,
Чи фарами сяють,
З почуттями у змаганні
Душу відкривають.
9
Сяє тобі ясне сонце,
Хмарки пропливають -
Очі, як душі віконце,
Все оповідають.
Коли раптом задощило,
Чи блискавка з громом -
Не твоя у цей час мила
Ні тілом, ні словом!»
м. Київ, 8. 09. 2012р.