01.11.2016 00:00

для всіх

139

1 | 1

 © Панін Олександр Миколайович

Привид Коханої

На грані галюцинації

Про Таку
Мріє
Кожний

Хитру кривду вважаю за Правду,

Набиваю на спині

горби, 

Обіймаю Твій Образ -Троянду –

Враз цілую колючі

шипи.

Хоч поганий статист в мазо-драмі, 

Справжню Пристрасть плекаю, 

не хіть…

Перфорованими губами

Кров солодка крізь біль

цебенить.

Дивний Трунок, Вогонь Бірюзовий, 

І Свята ти, і Грішна

Душа, 

Ти щезаєш, з’являєшся знову –

Ти – Примара, ти – Пристрасті

Шал!

Ти не щезнеш, ти з’явишся знову, 

Мій Тривожний, Прекрасний Кошмар!