20.12.2015 14:19
для всіх
78
    
  1 | 1  
 © Григорій Божок

К Л Е Н

Клен зелений, кучерявий 

Серед нашого двора. 

Біля нього мило, жваво 

Вишенька собі росла. 


Сонце разом зустрічали,  

Прокидаючись зі сну,  

Зиму тихо проводжали,  

Радо йшли в свою весну. 


У фату вбиралась вишня,  

Клен ошатно зеленів,  

Вітерець пестив вранішній,  

Розливавсь пташиний спів. 


Між собою шепотіли,  

Клен в негоду захищав,  

Коли ягідки дозріли,  

В тіні щедро пригощав. 


Захворіла раптом вишня,  

Зів’яла, всохла на очах,  

Вся краса її колишня 

Злилась у кленових сльозах. 


Ламатись стали його віти,  

Похнюпився і постарів. 

Лиш всюдисущий, мудрий вітер 

Бажання клена зрозумів. 


Натужився, вихором ставши,  

Скільки було в нього сил,  

В останній раз їх обійнявши,  

Обох під корінь завалив. 


Не зеленіти більше клену,  

Красуні вишні не цвісти,  

І у дворі іншим деревам 

Кохання вірне в світ нести. 



м. Київ., 12.12.2011р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.06.2016 10:25  Іванка Світла => © 

Гарно!